Весна прийшла — у небі сонце грає,
У ріках кригу зрушує вода,
Та тільки тут вона не поспішає,
Бо тут ще йде кривава боротьба.
Весна прийшла — світанки стали ясні,
У полі знов озвалися птахи,
Та десь у нас, у зболеній країні,
Лунає гуркіт вибухів глухий.
Весна прийшла, та чорніють руїни,
І сльози капають, як дощ рясний,
Бо тут весні ще треба зупинитись,
Доки не стихне смерті грізний шин.
Весна прийде, але коли — не знати,
Коли розвіє ніч ворожий страх,
Коли в саду заграють знову свята,
Й не буде болю в материнських снах.
Весна прийде, коли замовкнуть гармати,
Коли земля не плакатиме знов,
Коли ми зможем просто обійняти
Свободу нашу, волю і любов.
Аполлінарія Марчук