У глибинах чуттєвих
Вільно гуляє Весна…
А на губах рожевих
Посмішка тане краснА…
Всі фібри крізь залишки попелу
Минають сумний "реал"…
Душа в блаженстві, у спокої,-
Броні кінцевий обвал.
І цей незбагненний поштовх,
Що світочем рветься із вен…
Повикидав з думок мотлох,
Пронизує всю, як рентген!
А очі іскряться з алмазів,
Сердечно вітають Весну…
Чуття полонило відразу,
Вона, наче вся з кришталю!
Чергова осіння відрада
Спадала кленовим листком…
Вона неймовірно рада,
Кружляє любовним танком…
ND💞
Надія Холод
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
