А вже весна! Я так її чекала!
В цвітінні спрагло дихає земля,
Пташки співають Господу: «Осанна!»
Його десниця світ благословля.
В’юнкою стежкою он простелився,
Повз неспокійний, вже бадьорий ліс
Рясний барвінок. Він таки напився
Чи то очей блакиті, а чи сліз.
Бо п’ять пелюсточок малих розквітлих
Всміхались сонцю, небу і мені.
Їх не займав ніхто, дощем умитих,
Ці квіти – неба краплі на землі.
Така весна! Я так її чекала!
Пора надій і мрій, і сподівань.
І є у мене все, чого бажала.
Кому вділити щастя? Ось – тримай!
Вікарук Ліля
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
