І день минав невпинно,
Так дарма гаяв час.
В моїй душі відлунням
Нагадував про нас.
Нагадував про спокій
Мене в душі твоїй,
І, голосочком тихим,
Так ніжно шепотів:
Мовляв, ти знаєш?
Яка чудова ти,
Коли в веснянім саду
Так поруч ішли ми.
Коли в твоє волосся
Впадав яблуневий цвіт,
Ти ніби розквітала,
Ще й поруч ішов кіт.
Та кіт іде, муркоче
Мелодію свою,
Так ніби об’єднати хоче
Мою долю й твою.
Весняний гомін чутно
Повсюди й навкруги,
Дзвінким невпинним співом
Довкіл шумлять птахи.
Що ж хоче розповісти
Пташина пісня ця?
Що, маючи кохання,
Два крила маю я.
Кохаючи, знаходиш
В собі зовсім нове,
І ти є та людина,
Де кожна мить живе.
Читаючи ці стрічки,
Тобі згадаю я:
Кохання — це про щастя,
Й тебе обійму я…
Михайло Рудас
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
