Весняне побачення

16.05.2024
А у мене, а у мене вже літо.
А то і весна, але але я одягаю вже конверси червоні,
Шнурки веселкові, ти і я зав’язуй та ідем бігом!
Я покажу тобі сонячне місто.
Де тільки я і ти, я з тобою.
Гітару ти візьми з собою.
Обклеємо наліпками її, фарбу ми візьмемо.
Заберу я сум твій, мила моя.
Поки сидітемо ми на даху,
Зіграєш ти мені, а я а я..
Візьму холст із яскравими фарбами.
Намалюю я тебе, під твою мелодію.
Дістану я, із сумки квіток засушених.
Опиняться вони, в твоєму волосі.
Але і на це кохана не зважай.
Нехай мелодія твоя, звучить тільки голосніше.
Ла – ла – ла – ла.
На – на – ла – ня – ляя.
Ось уже і темніє, але не хвилюйся кохана.
Зав’яжу я, на твоєму зап’ясті яскраві, веселкові ниточки.
Зав’яжеш ти, на моєму зап’ясті яскраві, веселкові ниточки.
Та побігли ми в кіно!
На вечірній сеанс.
А можливо, вже і нічний.
Візьму я тебе за руку, тільки не бійся нічого, моя люба дівчинко.
Беремо попкорн, тобі солодкий чи солений?
Ох, новинка..
Берем синій та кольоровий!
Біжимо уже в зал, що там?
Скрябін? Улюблений виконавець, моєї дівчини!
Знову слухатиму найчарівніші кавера коханої, після фільму.
А язик то після попкорну який!
Точніше, мій кольоровий, а її синій..
Притягну її ближче до себе, за її чокер.
І ось, під чиїсь крики та "фу – фу", своїм язиком, вимию її синій колір.
Не звертай уваги на них, кохана.
Якби тут був хлопець, а не друга дівчина, ніхто б і не звернув уваги.
"Це ж Україна та її захисники традиційних цінностей".
І через них, я знову із моєю коханою, почуваюся в небеспеці.
Можливо, якби Україна, як раніше думала б, в першу чергу про волю кожної та кожного і ще раз кожних українців, котрі нічого що шкодить іншим не роблять, я б не думала, про те щоб краще б я була б гетеро.
Чи краще гетеро хлопцем.
Можливо, тоді моя кохана, не боялась, навіть дома за своє життя.
Можливо..
Ах, уже титри?
Якось я задумалась, ідемо вже, кохана.
Через хвилин 10, новий фільм.
Купимо ще попкорну.
І на інших не зважай.
Є тільки дві дівчини тут.
Одна кохає іншу попри все і всіх.
А інша, теж попри все кохає іншу та ненавидить себе за це.
І боїться?
Боїться? Так, боїться.
Для неї тут ще тисяча людей.
Так, мамо, тату, це моя подруга..
І так, сходжу я, завтра на наступне церковне зібрання.
І звісно що не забуду, провести урок для молоді, про те що дівчинка має до заміжжя цнотливою.
Розводитись заборонено і це усе.
Один чоловік, на усе життя.
І хлопцям, не забуду нагадати про те, які вони здобувачи та про те, що час уже на рахунок жінки час думати.
Чоловік? Ох, так..
Час, і уже для діток моїх час.
Я знову із своєю дів.. подругою.
Знайду, я ще чоловіка.
Ла – ля – на – на – ха..
І закінчиться історія кохання двох дівчаток.
Одну видадуть заміж за чоловіка.
Грали усе життя.
А із іншою що?
Чоловік першої її вб’є.
Його звісно що прикриють.
Отак, і закінчиться, це літо.
Їхнє літо.
Та їхня весна.
Можливо, колись..
Колись через років 10.
Можливо, 100 а можливо ніколи.
Зникнуть ці борці, цінностей традиційних.
В нашій любій Україні.
Ла – ла – на – на – ля.
Осаменко Лолі