Весняний

Холодний світ і тьмяний навкруг простір.
Так тихо навкруги і знов весна…
Прозорі мов стирчать з землі травинки,
А на гілл’ї і близь листя нема.
Обтрусить вітер неповторний порох,
З сонних дерев зжене дріму сумну.
Не хилить ліс голову з непокору,
Він як і ми чекає цю весну.
Мрійливо защебече з гілки пташка,
І пір’я розпускає віялом на раз.
У сонечку погріться її ласка.
Вона така далеко не одна.
Пестливо річка берег поцілує,
Розпустить рукави потоків тут і там.
Вона біжить,сміється і хвилює.
Хвилює серце людям у містах.
При йде весна потішною ходою,
Розвіє холода останнії сліди.
І прокладе весна позад собою
Яскраві й пишні у цвіту сади.

Любава Волошин