Весняний вітер мов пустує,
Волосся плутає, жартує,
Погладжує обличчя ніжно,
Нашіптує слова неспішно.
Цей вітер геть усім шепоче
Те, що вони почути хочуть.
І все, що здавна серце крає
Кудись далеко відступає.
Стає порожнім, дріб`язковим
Та зайвим, не обов`язковим.
Навколо все немов співає.
Весна в свої права вступає.
Вона поновлює природу,
На краще змінює погоду.
Її бурхливі переміни
І в почуття приносять зміни.
Прокинулись зі сну надії,
Бажання, нездійсненні мрії.
В повітрі дух весни витає.
Він сподівання навіває.
А вітер пестує, цілує,
Волоссям бавиться, пустує,
Обличчя гладить ніжно-ніжно,
Нашіптує слова неспішно.
Світлана Сомош
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
