Весняний дощику, збуди вже землю сонну,
Отям її, зимових буднів тугу змий.
Нехай одягнеться в свою легку обнову,
В бруньки смарагдові на гілочках укрий.
Весняний дощику, напій землицю спраглу.
Хай веселковим цвітом нам любує зір.
Вона відчує в собі силу життєдайну
І забуяє рясно-рясно до тих пір,
Коли червнева спека в слід весні повіє
П’янкими сотами солодких, ох, медів.
Весняний дощику, поглянь – усе тобі радіє.
Життя вібрує на вершечках пагінців.
Вікарук Ліля
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
