А життєва доріженька
Барвінком стелилась
І долею вишитії
Літа мої нині
Ідуть уже до осені,
Хоч у серці літо,
Душа ж моя просить іще
Весняного цвіту.
І квітує ромашками
Вона навіть взимку,
Хоч буває і важко їй,
Бідна плаче тихо,
Щоб ніхто не бачив, звісно,
Як вона страждає,
Почуття свої у пісні
Й віршах виливає.
2019 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
