Вечір лягає на тихі поля,
Зорі, мов свічі, над степом горять.
Тиша розлита, мов срібна роса,
Лиш вітер з полів шепче про шлях.
Молодий козацюга сидить при вогні,
Долоні тверді, та очі – ясні.
Вечеря скромна: хлібина, цибулина сало, вода,
Та серце співає, як повна зоря.
«Ой, земле моя, ти і біль, і любов,
Ти – сила козацька, ти – воля свята!
Тебе не скорити, допоки живуть
Ті, що за правду стають до кінця».
А в темряві тихо бринчать цвіркуни,
Їх голос – то доля, що вічно жива.
І знають у небі всі зорі старі:
Вечеря в Бандурове це слава землі.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
