вечори в цьому місті гірчать, як погана кава,
порятунок від них — це стійки й столи у барах.
і голова у хмарах чи хмари у голові.
і ми такі мертві й водночас такі живі.
тут вивертає на снігопади, пускає зливи —
обіцяю, після них впадуть у цвітіння сливи,
захід сонця на вії посиплеться порошком.
у секунду, як ти підходиш, раптово стихає шторм,
мої обвали і буревії, твої смерчі і урагани.
у секунду, коли ти поруч,
коли ми юні,
коли ми п’яні,
коли ти співаєш і я чую за кілометри,
коли погляди стають довгими і відвертими,
обійми — міцними, млосними, нетерплячими,
коли все довкола в розфокусі і втрачає значення,
у секунду, коли я торкаюсь твоєї щоки,
кава солодшає,
місто робиться менш гірким.
Бешкет
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
