Її безсовісність і моя печаль.
Її погляд і мої листи.
Вона така не тямуща до справ,
І мій закоханий сум в голові.
Наше сплетіння рук,
І довга гра у слова.
Ми не знаємо скільки часу,
Минуло ще з тих блукань.
Цей вечір у червоному світлі,
У квартирі сто тридцять шість.
Нам обом дав зрозуміти,
Що у серці свіча ще горить.
Скільки слів було у картинці.
Скільки дій під думками кохання.
Я лишаю цей спогад у вірші,
Де і так чимало печалі.
Васильєв Юрій
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
