Моє бажання є незмінним.
Як мені жити, а не проживати?
Варто у самого себе запитати:
як мені балансувати, коли вихор змушує домівку покидати?
Відійти від рідної оселі? Забути людей тутешніх?
Час підштовхує робити вибір, не самий очевидний:
когось залиш, когось бери під руку і ніколи не впускай.
Така вже воля господарки долі.
Треба вибирати… Можливо, ось що означає жити?
Адже саме на роздоріжжі бачиш дорогу необхідну, що до мети тебе веде.
Сьогодні треба жити, а отже — обирати.
Під своїми стягами збирай друзів вірних,
вирушайте назустріч невідомому.
Підіймай погляд до небес — та з вірою пройдеш.
Що це за історія без колориту драми й суміші роману?
Тернова дорога приводить до ромашкового поля.
Ранковий спів птахів перебиває далекий розряд грому…
Але сьогодні треба жити, а отже — обирати.
Андрій Остров
