Самотність заліковує рани,
музика мій вічний психолог.
Відкорковую втомлені шрами,
й вимикаю додаток "Триволог".
Повалившись камінням у трави,
та заплющивши заспані очі.
Задихаюсь квітучими мальвами,
та спектрально відгукуюсь
на голос жіночий.
І крізь ночі блукаючи містом,
розриваю себе зсередини.
Видихаю повітря й без змісту,
стріляю у голову,
коли відкриваються нічні магазини.
/18 вересня 2023/
Артур
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
