Видих не вдихнеш

ВИДИХ НЕ ВДИХНЕШ

Давно сумую, та не за тобою.
Мені шкода, що сплинули літа,
Немов вода бурхливою рікою…
Мої солодкі, молоді літа.

Журюся я не тим, що розлучились
І смуток мій не в тому, що сама,
А в тім, що рОки юні розчинились
Неначе дим і близько вже зима.

Хоч що було забути не можливо,
Але життя назад не віддають.
І зрозумій, тут гроші не важливі,
Все купиш, а життя не продають.

Що там життя, ні дня, а ні хвилини.
Не зловиш слово, видих не вдихнеш.
І кожна мить безцінна, як перлина…
А ти таким широким кроком йдеш.

15.02.2002 м.Львів 457
Христина Пелікан
Христина Пелікан