Видіння

Я вранці визираю у віконце,
А там стрибають горобці.
Засяяло у небі моє сонце,
Щебечуть діти голосні.

Заходжу я в цей сад життя,
Плекаючи палку надію.
Панує тут дзвінке буття,
Від задоволення я млію.

А вдалині біжить вона –
Примарне чарівне видіння,
Тендітна арфова струна –
Вона несе моє спасіння.

Я роздивляюсь її очі –
Це кришталеве джерело.
Такі прозорі з нею ночі,
Її красою серце замело.

Дзвінке відлуння на її вустах
Підкорює мене невиннно.
Залишся назавжди в моїх думках,
Керуй цим відчуттям невпинно!

Я стрімко поринаю в цей потік
І залишаюсь тут навіки.
Розтанув на душі вже сніг,
Засяяли сріблясті ріки.
Бахмацький Богдан Сергійович