Вижити попри все –
Будь-якою ціною.
Кожен хрест свій несе,
Щось втрачає з клятою війною.
Будинок, робота, сім’я –
Щось неважливо стало.
Можливо забудеш ім’я,
Та чи воно значення мало?
І відчай, і горе, і жах-
Нам не забути сльози.
Покинули рідний дах
І зустрічі на порозі.
Життя має ”після” і ”до”,
Таке незабутнє, щемливе –
Де сіяли ми добро,
Де вранішню чули зливу.
Де вперше почули: -Так!
Де вміють щиро любити.
Одне запитання: – Як
Вкраїну свою залишити?
Де мама співала пісні,
Де татове слово суворе.
Де бачили дні ясні,
Та зараз спіткало горе…
Я виживу попри все
Ти чуєш, моя Україно!
Солдат на руках несе
Того, хто країну підніме!
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
