Вимовлю востаннє пошепки

Вимовлю востаннє пошепки
Твоє ім’я
З тобою поруч будуть інші,
Але не я.
Їх риси, може, нагадають
Тобі мене;
В розмові, може буде натяк
На неземне.

А я, тим часом, зникну
В чужих краях:
Дивитимуся в небо –
Літає птах.
Він, може, нагадає
Про те космічне
З розмов зніяковілих
Наших комічних.

Поглянемо на блідий місяць
Якось вночі,
Там біля нього тихі зорі,
Мов палачі
Спогадами-мечем махнуть
Над головами
Й покотяться вони хутенько
Поміж думками.

Снують в повітрі мрії,
В них теплота.
З тобою поряд буде інша,
Але не та.
Мрії запеленають очі
Димом густим.
Я поряд буду з іншим,
Але не з тим.