У повітрі вже бринить осінній запах,
Хочеться ридать, все щось не виходить,
В небі відблиск, чи то цілий спалах
Моїх сірих хворих очей сходить.
Хто я є, що мені робити далі?
А бодай б ти був здоровий!
Час іде, я все кручу педалі
Й суплю свої темні брови.
Страх, як люблю цю ілюзію безпеки –
Мовби ще й до смерті задалеко,
Проте вже я чую грюкіт глеків.
Куди ж мені подітися, лелеко?
Лелеко, віднеси мене на крилах білосніжних
У путь далеку, невідому для людей
Чи по стежках ще млявих, колобіжних
Пройдемось посеред недоспаних ночей.
Анна Швець
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
