Місто, центральний його ринок,
Йде метушня звичайна мирна.
Не знає хто, навіть не скаже,
Що обстріли щодня тут майже…
І ось новий постріл із «Града».
Ринок накрився миттю матом.
Прокляття із усіх боків
Всім тим, хто робить той обстріл.
І сміх весь ринок накриває –
Слова синхронно вилітають.
Та в укриття не поспішають,
Справи свої не залишають…
Війни вже повивчали звуки,
Знають куди йде постріл чутий.
Приречені на гострий слух.
Ним зараз в місті всі живуть.
Подія взагалі звичайна,
Майже і страх не викликає.
Втома, лише втома долає.
Ті обстріли вже рік тривають.
Живуть у смерті на долоні,
В них обʼєднались сміх і горе.
Той сміх є свідком їх буття,
Жаги до мирного життя.
08-05-2023
Е.В. Рей
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
