Із шкільного двору я вірші почав писати,
Ці пісні — мої охоронці, ніби зірки крилаті.
Вони звучать у серці, в душі моїй цвітуть,
Любов і радість у серці своєму знайдуть.
І знову шкільні уроки, мов мудрості скарбниці,
Ми знання здобували, як чисті джерела-криниці.
І шкільні оцінки, мов зірки в небі сяють,
Знання, мов крила, до успіху нас піднімають.
Ось настали ті дні і прийшли ті години,
Час змін, контрольних, іспитів невпинних.
Вчитель сміялась, хоч строго дивилась,
Мов у казці, до наших зусиль захоплення з’явилось.
У класі, мов команда, ми разом працювали,
Ділились на групи, мов команди тримали.
Серйозно творили, як велика родина,
Де дружба — основа, де кожен людина.
Та не бракувало сварок, як у буремному морі,
Іноді й бійки, мов грози у суперечок горі.
Та дружба завжди, мов сонце, зігріває,
Щастя, мов дощ, наш клас поливає.
Дівчата у волейбол грали, мов веселі загони,
М’яч у небі літав, мов маленькі пташині дзвони.
Хлопці у футболі, мов богатирі славні,
І м’ячем володіли, мов герої незламні.
І останній дзвоник, як пісня, для всіх пролунав,
Шкільні роки, мов літак, у висотах пропав.
Залишилися лише спогади яскраві,
Про школу, про клас, про любов незрівнянну.
Цю пісню присвячую я усім,
Хто цінує друзів і кожен щасливий день.
Бо радість, мов квітка, в наших серцях зростає,
І зі школи починається успіх, що вічно триває.
