Мій мудрий клас, спасибі, що ти є
За тишу, несполохану у класі.
А те, що ти, повір, життя моє ,
Я зрозуміла, мабуть, тільки з часом.
Вже відспівали вам усі дзвінки,
Немов гаї у раннього Тичини.
На грації дівочій, претонкій
На мить юнацький погляд відпочине.
За те, що я без вас, як верболіз,
Який не може дихати без річки,
За те, що я не втримаюсь без сліз…
Ти тільки не задмухай мене, свічки.
Спасибі вам за ці ясні чуття,
За очі- блискавки і за безсоння-рими.
За те, що я із вами, мов дитя,
Цю роль веду без маски і без гриму.
А ше тобі спасибі за любов
Найпершу, що, мов річечка, скресає.
За те, що ти без мене, мабуть, Бог,
А ще за тебе, що з вами серце сяє.
За те, що донечка щаслива серед вас,
Моя зоря, зірниця сіроока.
За те, що ви спинили в мені час
І закружляли в вальсі мій неспокій.
Спасибі вам за те, що просто є,
За те, що з вами я горю-палаю.
Кує зозуленька, розлуку нам кує
І вас в життя усіх благословляє.
Тетяна Сугалова-Катрич
