Вистава

Заспокой мене словами,
Втихомир мої думки.
Те, що сталося між нами,
Проклинаю на вікИ!
Ти прийшов – я не чекала.
Ти пішов – усе забрав.
І просила, і благала –
Ти не чув, мене украв.
Вже нема мене у мЕне.
Вже не знаю, чия я.
,,Все ще буде", – ти запевнив.
І з тих пір – як не своя.
…Ти ж награвся..Як забава?
Не боїшся кар життя?
Ще не скінчено виставу,
Час розставить на місця:
Що – мені, а що до тебе
Бумерангом прилетить.
Це відомо тільки Небу,
А Воно не пощадить.
Ольга Дворецька