Він малює засніжені квіти.
Поспішили морози на віти.
Виринає крізь іній обличчя,
Дотик подихом, криком у відчай…
Він образив колись, був незрілий.
Зупинити страждання не сила!
Запорошена осінь. Прощання.
Розриває на шмаття кохання!
Що робити? У Бога просити!?
Може біль у вині потопити?
Що поможе? Душа криком рветься,
Ехо йойкотом в хмари несеться.
А у неї вже є половина.
Поспішила – на зло, тепер винна!
Роздирають всі сумніви, болі.
Закрутилися вихром
їх долі.
ND💗
Надія Холод
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
