Вишиванка -душа України

У промінні сонця, в барвах калини,
Вишиванка сяє — символ Вкраїни.
Не просто узори — це мовою шиті
І долі, і мрії, і сльози забуті.
Колись, у віках, в далеких часах,
У нитках іголка співала в руках.
Шили жінки — і малі, і старенькі,
У візерунках — молитви тихенькі.
Ще в Трипіллі, кажуть, колись давно,
Люди узори носили давно.
А згодом князі, і воїни славні,
Шили сорочки — і будні, і святні.
Кожна квітка — то символ любові,
Кожен хрестик — прощання в дорозі.
Чорне — журба, червоне — життя,
Зелень — надія, що йде крізь буття.
Вишиванка — не просто прикраса,
Це код нації, пам’ять, окраса.
Її одягаєм ми в день особливий —
Щоб серце відчути: ми — вільні! Ми — живі!
І нині, в борні, в ці тривожні роки,
Вона — як броня для душі і руки.
Бо вишиванка — то більше, ніж шати,
Це Україна — в барвах багатих.
Катя Шляпіна