Щастя – перебільшено яскраве
Коли про нього ставлять, як до миті.
Воно не зараз, а тривале
Ви не щасливі, а просто зараз ситі.
Один то день, то просто світе сонце
І ти омріяний, веселий та легкий
А завтра дощ знов забива віконце
І ти сидиш занурений, сумний.
Інакше діло, смуток чи безладдя
Його ти відчуваєш чітко, без примар
І падає із рук той прапор і знаряддя.
Яким ти вчора, нагнав на себе хмар.
Бо безнадія, завжди поймеш від чого.
А бо чому все падає із рук
У розпачі звернутись – нідокого
А дощ по вікнах стук та й стук
Та сум чи біль ти можеш направляти.
Пиши, малюй, роби, аби забудь його.
Ти ладен сам, своє щастя викладати.
І довгим шляхом, ти дійдеш свого.
Станчік
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
