Вогняник

Була рослина, горіла.
Вона, наче, не росла.
Століття проходили,
Вона все горіла і росла.

Не тополя, не хмара,
За всі віка не стала.
Вона такою великою,
Страшною.

Вона була мала,
Сонце любна.
Ніхто не міг до неї
Підійти.

Лише заплаканий юнак
Тримав рослину в руках.
Вона майже не горіла,
Не пекла, тільки гріла.

Невже тисячолітня квітка
Була не така гаряча,
Як росплакана душа
Юнака.
Дьоміч Володимир