Тебе сьогодні привезли.
Всі зустрічали, стоячи на колінах, плачучи.
Привезли під батьківський поріг,
Та зайти в рідний дім ти вже не зміг.
Занесли побратими у труні,
Твоя кров залишила слід на ній.
Сльози батьківські ллються,
Розривають серця усіх:
Брата, сестер, близьких…
Та найбільше постраждало материнське.
Цей зв’язок, що з народження єднав роками,
Розірвався в одну мить.
Всі так хотіли почути твій голос,
Мріяли, щоб серце знов забилось.
Але це були лише мрії…
Ніхто тебе не поверне.
Згас твій вогонь у серці,
Як і віра в те, що ти житимеш.
Ти більше ніколи не зателефонуєш мамі,
Не потиснеш руку братові,
Не обіймеш батька.
А.Ковальчук