Вогонь фізаліса
Із осінню у хованки ми грались
Там, де її вогнем горів фізаліс.
Я в тім вогні від осені сховався
І до зими у полум’ї зостався.
Руда за мною плакала дощами.
Гукала журавлиними ключами.
Та схованки моєї не вгадала
І врешті – решт мене не відшукала.
Ба, не змогла чаклунка зрозуміти :
Як можна жити і живцем горіти.
Прийшла зима…
І з нею – сніг лапатий.
Вогнем фізаліса я освітив кімнату.
Дмитро Атасов (Урус)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
