Волосся – неземна дорога
Така гаденька, без каміння
Яка веде мене до Бога
Де набуваю розуміння
Воно неначе хлібне поле
Або пшениці, або жита
Яке хвилюється, як море
Під впливом сонячного літа
Волосся- це шовкова злива
Що по плечах до долу ллється
Це скарб природній, або диво
Який із малечку дається
І щоб надати йому сили
Збираю роси за віконцем
Щоб воно золотом кипіло
Я прошу променя у сонця…
Tana
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
