Вона змінилась…

Потанцюй зі мною в останнє
На подвір’ї з якого пішов,
Розцілуй мене обрієм дальнім,
Він останній до тебе зайшов.

Обійми вітерцем дивнопахощним,
Ароматами квітів і трав,
Назбирала я іх сама собі,
Бо раніше їх ти дарував.

Доторкнися хоча би краплинами
Зігріваючого дощу…
Він триває так довго зливою,-
Я йому цього не прощу.

Помовчи зі мною десь хмарами,
Вони абрис твій знову звели ,
І домовились з клином журавелІв,
Щоб забрати з собою у вись…
-А.Куницька (Чернявська) –
Анна Куницька ( Чернявська)