Вона любила квіти

Він часто дарував для неї квіти -
Вона любила квіти чарівні.
Чи то ромашки, чи то першоцвіти...
Але троянди - то улюблені її.

Він дарував червоні, бо любив,
Вона ж то знала! І букет приймала.
Щодня троянди ніжні він носив,
Бо думав він - вона його кохала.

Вона ж любила квіти - не його,
Бо серцю не накажеш, як у книжці.
А він носив букети знов і знов -
Троянди ніжні для своєї квітки.

А потім він приніс їй жовті квіти -
Троянди ніжні та чомусь сумні ...
Він зрозумів - не можна так любити,
Коли нема цвітіння у душі.

І він пішов... Вона ж чекала квіти!
Рожеві квіти! Бо зрозуміла враз:
Нема його - то й квіти вже не тішать...
Лиш поруч з ним вона трояндою цвіла...