Коли, мов грім, рвонула страшна сила
І в небо блискавично піднеслась,
Обличчя ваші опалила
І в танці дикому зайшлась.
Коли і хмари пропливали попелясті
Над збожеволівшим вогнем,
Ви смерть сліпу все ж обнуздали
На рубежі останнім тім…
Не залишили на поталу
Сон світанковий, що таїв там кожен дім.
Коли, киплячи, під ногами
Горіли бітум і графіт.
І в небувалій круговерті
Ви протримались до кінця.
І сила ваша, твердіш смерті,
Вдихнула віру і надію у серця.
Як і раніш, жита вітри гойдають
І все, що ще судилось на віку,
За вас історія допише
І впише подвиг ваш в червоную строку.
Любов
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
