Вона любила сніданок і каву в по́стіль,
Він цього не робив навіть під гарматний постріл.
Вона полюбляла пісню попсову,
Він роком гасив свою долю полинову.
Вона читала романи наївні, сопливі,
Він Кінга читав, його повісті жахливі.
Вона влаштовувала свято на порожньому місці,
Він скандал колотив (ненароком, звісно).
Вона любила прогулянки пішки вечірні,
Він тишу любив, її пригоди неймовірні.
Її надихало життя у кадрі,
Він сам був кадром….ще тим був кадром.
Для неї сенсом було палке кохання,
Для нього – лиш віра і сподівання.
Вони зовсім різні, вони специфічні,
Та щось їх тримає в обіймах вічних.
Ігор Мартинюк
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
