Початок весни , коли усе розквітає
Вона сидить , як завжди одна
Він біля неї стежками блукає
Між ними велика китайська стіна
Вона не хоче відносин
Для неї це непотрібна річ
Їй просто подобається осінь
Для неї вона настане через ніч
А він життєрадісний й щасливий
І у відносинах він бачить сенс
Хоч любить вічні дощі та зливи
Він обожнює цей повільний процес
Здається вони б ніколи не зійшлися
Якби не поворот подій
Одного разу шляхи переплелися
І стали один одному важливіше всяких мрій
Вона про нього думала ночами
Про його руки , тіло й посмішку
Хотілось стати хоч на день його очами
І безтурботно утопитись в нього подушку
А він, здавалась їй , не бачить головного
І думає весь час про іншу , і лиш по ній горить
Та це вона не помічала основного
Погляду його на неї , коли вона поруч сидить
І знаєте, можливо не розумно
Але вони мовчали кожен раз
Лише дивилися один на одного безшумно
Не кажучи жодних людських фраз
Вона боялася, що він не хтів
Й не визнавав її за свою знайому
А йому просто не вистачало слів
Аби хоча би раз дійти до цього прийому
І кожного разу , коли вона згадувала ті моменти
Коли він їй просто писав
Вона збирала ці спогади , наче монети
І ними він наче уночі її колисав
Та ось вона сидить посеред зелених дерев
І не розуміє де ж її улюблена осінь
Чому час так помалу пливе
Чому вона знаходить на цій дорозі
viadin
