Готова померти й ще раз народитись
аби лиш на тебе ще раз подивитись
Я певно вмирала в твоїх вже руках
я певно писала про це вже в рядках
А ти доторкався – так ніжно і плавно все нижче спускався
а я лиш тремтіла, тебе так хотіла
Мов воском стікала ніжність по шкірі
забутись, віддатись віддатись в довірі
Цілунки так спраглі, так спраглі гарячі
Чумацьким мов шляхом летим ми неначе
Відверті так щирі, нестримні бажання
вібрації тіл, солодкість, дрижання
Ти став моїм пульсом, у венах моїх
я стала залежна від рук цих твоїх
Я стала залежна, слабка, божевільна
і стала я сильна, водночас і вільна
І стогін зриваєш в останню ту мить
лиш світло планет, тим вітром шумить
Віддала себе так просто тобі
у Всесвіт очей, що є голубі
У Всесвіт очей, у доторки рук
де просто сердець прискорений стук
Прискорений стук у неба на дні
хоч є цілий світ, та ми тут одні…
січень 2023 р.
Наталка Весна
