Втеча

Поки вона чекала на нього
Після чергового зіпсованого обіду
В своєму домі,в своїх обіймах,
Він сидів у потязі вже з годину.
Думаючи,що рятує її так від себе,
Від своїх демонів,від свого чорнила,
Яким прописано усі їхні війни,
Через яке вона,як павук донині
В цій плутатині намагалась дихати.
Шукала лупою підказки,вироки
Він кожного разу вміло тікав, Натякаючи:
"Це відмова у доступі до архіву."

Поки вона чекала на нього
Після емоцій вкотре вилитих несподівано
В своєму домі,в своїх обіймах,
Він вже прибув до невідомого виміру.
Де немає її прагнень пізнати його таємниці,
Де він відчуває безпеку від її поглядів
Де легше,спокійніше і так невимушено,

Відтепер його страх стати спійманим,стати відкрим – вільний.

Sofi Remen