Йому кортить побачити родину,
Утомлену,заплакану дружину,
З великими очима янголятка,
Що йде на руки і говорить татко.
Йому кортить поспати і помитись,
Поїсти смачно борщ і ковдрою укритись,
Йому охота трошки полежати і він лиш просить його не чіпати.
Він хоче викинути з голови картини
Із поля бою де усе в руїні.
Він хоче все забути і заснути
І хоче більше вже ніколи там не бути.
Він мріє про спекотне море й тишу,
Про те як вітер в гамаку його колише,
Але в реальності ці мрії мов піщинки,перед очима танки,кров, руїни…
Він втомився,сил уже немає
Але він бореться бо він боротись має.
Він воїн,він хранитель пам’ятає.
Любава Волошин
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
