Тоді як я була малою
Спала з увімкненою лампою нічною
Бо по кутах ввижались у темряві
Знайомих й незнаних привиди біляві
Тепер, коли поглине ніч кімнату
Страхи народжуються знов і знов
Вже через те, що привид не прийшов
Значить, назавжди слід прийняти втрату
Нема таких у світі слів
Які б описували біль утрати
Кого знав все життя днів
Прийшов час Смерті забирати
Роки не вилікують до кінця
Як вчуєш запах, бачиш образ
Проходиш повз прості місця
Журба стискає тіло враз
І розумієш лиш одне
Немає раю на землі
І пекло в кожного своє
Свої розталі у імлі
Леоні Вебер
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
