втратити тебе означало протверезіти.
і йти додому з чужої квартири
поки на голову давить похмілля.
дивитись на те, як ти
майстерно викидаєш себе у вікно –
означало лише сказати,
що твоїм спробам
зробити своє життя кращим
настав остаточний кінець.
здавалось, що у мене тепер купа часу
на те,
щоб вештатись по барам і лякати
всіх, кого тільки зможу зустріти.
бездушність лякала всіх і разом з цим
мене саму.
хто ж знав, що людську натуру так легко застрелити?
хто ж знав, що тепер нормально
боятись мого власного мовчання
і мого власного бажання
затухнути немов свіча.
Ліна Маренко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська