Я знову сьогодні втрачаю дар мови,
Неначе в той день, як тебе я зустрів.
Тоді серце вразила навіть ходою,
І падав на плечі мені юний сміх.
Хотілося краплю уваги до себе,
Але ти байдужою тільки була.
За що я отримав ці муки пекельні?
Як можемо разом дійти ми кінця?
Все я відчував: дивну радість і щастя,
І приязнь, а потім дізнався – любов.
Бажань я для себе вже інших не маю,
В думках – доторкаюсь до тебе я знов.
Тепер повторилася мить ця для мене,
І переді мною сьогодні стоїш.
Куди я подіну сердечне натхнення?
Авжеж, я піду напишу тобі вірш.
Вікторія Тодавчич
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
