Замріяне нічне небо
мерехтіло мільйоном зірок,
Все здавалось було як треба,
сяйво місяця поміж гілок.
В цей казковий зимовий вечір,
було все щось не те і і не так,
Не достатньо модні речі
і старий затертий рюкзак.
Завтра знову похід на роботу
і автобус забитий людьми,
В інтернеті запостять нудоту,
як позбутись зимовой хандри.
Знову виникнуть мрії про море,
про Шрі-Ланку, Баку і Балі,
Бо ніхто ж з нас не думав про горе,
про суворі дні у пітьмі.
Ти замрієшся про квартиру,
про авто та розкішне буття,
І прийшовши з роботи додому,
знов жалітимешся на життя.
Та прокинувшись враз від атаки,
серце боляче защемить,
-Боже, вибач, я був не правий!
Як же добре було нам жить!..
Городна Яна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
