А думки заплутались у вузол.
І хто це має все розплутати?
Напевно, я? Мене реально люди люблять,
чи я їм просто вигідна?
Тобі потрібна та любов, що даю я?
Чи викидаєш на вітер ті слова?
Так хочеться, щоб мене хтось теж
так сильно полюбив,
і обійняв так ніжно-ніжно.
А люди пропускають все повз вуха,
всі ті слова, що їм з ніжністю говорю.
Вони їм непотрібні,
їм би лише проблеми скинути на мене,
щоб не боліла їх душа.
А про мене хтось подумав?
Може, теж серце болить без перестану
із-за питання:
чи полюбить мене хтось так,
як інших люблю я?
Чи просто рятівна подушка для всіх я?
Білецька Каріна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
