Вчора, тепер, повік…

Вибух з душі не стерти
Й день довжиною в рік.
Пам’ять пече нестерпно
Вчора, тепер, повік…

Стіни тремтять "несучі",
Гатить по вікнах "град"
Спалахом злим, колючим…
Думав хто? Всіх підряд…

Морок в старих підвалах,
Кашляння стін глухе…
Мабуть, вони вже знали
І розуміли все.

Пам’ять болить, не стерти.
Лютий кровить вже рік.
В серці пече нестерпно
Вчора, тепер, повік…
Ніна Арендар

Ніна Арендар