В’язень пекла

Жінку з дітьми п’яниця
кривдив з ранку.
Чухав носа синього
Спиртне лив у горлянку.
А в ніч мовив:
"Хочу розсолу."
Темрява принесла йому на попразент
гарячу смолу.
Опохмелився,
занюхав рукавом.
Спожита рідина спраглому докоряла
чорним язиком:
"Ти зганьбив сім’ю,
пропив дачку,
обміняв розум
на білу гарячку.
Я опікуюсь
віднині тобою.
Не довго, зловмиснику,
ти будеш із мною.
В пеклі тебе чекає
дідько одноріг.
У його ратицях
ножиці, бритва, батіг.
Він тебе відшмагає, поголить, остреже,
принесе засоби гігієни, чисту одежу.
Змивання людського осуду
особисто відстежу.
Поселю в ізолятор,
оголошу тридцятиденний карантин.
Так буде безпечно
для чортячих родин.
Я без тебе
повернусь додому.
Доставлю алкоголікам
попразентку смолу!
Ти ж через три декади,
під наглядом чортячої влади,
колотимеш колоди на дрова щодня.
Цього хоче твоя рідня.
За сказану правду у вічі
мене прости.
До космічної подорожі
підготуйся ти.
Поверх майки, трусів
одягни кожуха.
Шапкою
накрий вуха.
Ноги
у валянки взуй.
Дарма час
не марнуй.
Кінцівки рук
заховай в рукавиці.
За теплі речі подякуй
барану і ягниці.
А про те чи буде
у твоєї сім’ї нужда – потреба,
щоб зняла я тебе
на землю з неба
наперед скажу –
Не буде, ні.
Від тебе
відмовились рідні."
Опікунка змахнула
хвостом міцним.
До небес
полинула з ним.
Швидко
досягла мети.
Клеймо "в’язень пекла" на спині п’яниці
поставили чорти.
Засумував по планеті Земля
людський організм.
Чоловіка з дружиною
розлучив алкоголізм.
Петро