Відлюднику

Від моря до моря розум безмежний:
Віртуальні світи, цифрові поля.
Історія циклічна, космос кластерний,
Ти ніби зі мною, а ніби й нема.

Ентропія росте, зірки згасають,
Народжене з хаосу маленьке дитя. Порядок безладдя знову гукає:
Прогрес, деградація – вічність буття.

Нескінченний всесвіт… Ну добре, й коти 🙂
Я хочу сильною бути, як ти.

В іншій реальності ми не існували,
Але це неважливо, бо в цій ми були.
Тобі на життя дам одну лиш пораду:
Сяючи іншим і сам не згори.

Mars 𖤐
Маша Симоненко