О Боже, дай тепла мені у душу,
І ненависть любов’ю заміни,
Я цю напругу гідно витримати мушу,
Бо ми повинні жити, далі будем МИ!!!
Я ще не знаю, як загоїти ті рани
І виплакати весь той біль, що на душі..
Як справді гідно віддавати шану
Усім полеглим в цій страшній війні..
Я ще не знаю, як шукати в собі сили,
Щоб просто усвідомити ціну..
Ті сім’ї, що на фото залишились..
А очі!?!..очі тих, хто зупиняв війну!?!..
Я ще не знаю, як ту ненависть згасити
До всіх, хто перейшов на бік пітьми,
Ви, кляті зрадники, вас мало вбити!!
Горіти в пеклі вам разОм із орками!
Весь біль той збився в груди льоду,
Які лежать на серці і вичікують весни,
Чекають ту відлигу, ту завітну Перемогу!
Щоб обійнятися, підтримати, і ..далі йти..
Я хочу, щоб любов заповнила до краю,
І витіснила усю ненависть з душі!
Ти повернись, вцілій, я так тебе кохаю,
Щоб жити, довго жити на СВОЇЙ ЗЕМЛІ!
Вікторія Боровська (Гережа)
