Відьма

Долю перекрила страта.
Стоїть відьма над костром.
Поки лють з’їдала ката,
Жінка втратила любов.

В небі хмари, наче звірі,
Перекрили всі зірки.
І ти дивишся на небо,
Наче ждеш її в пітьмі.

Не молися просто Богу,
Якщо є твоя вина.
Тебе кинуть у могилу,
Не зариючи до дна.

Відьма бачила страждання,
Вона бачила тебе.
Ту любов, що помирала,
У вогонь з собой бере.

Ти коханий був для неї,
Та в руках тримав свій гріх.
Не забудь, що в темінь ночі
Вона прийде на поріг.

Буде плакати, кричати,
Проклинаючи, мовчати.
Буде тінню йти по світу,
Розкидаючи зірки.

Ти від неї не втечеш –
Ні в молитвах, ні у снах.
Її біль пливе по венах,
Її правда – у словах.

Не забути, не втекти
Від кохання і вини.
Бо за відьму, що згоріла,
Ти горітимеш завжди.
Ляна