Візьми собі солодкий рай.
Я звикла пекло відчувати.
Вогнем обпалена за край —
Вже неспроможна знов кохати.
Бери й тікай! Не оглядайся!
Вогонь спотворює єство.
Я вже не та, остерігайся!
В мені померло божество.
Мене у Всесвіті не чули,
А я кричала, що є сил…
Вітри холодні в спину дули,
І горло дер дорожній пил.
Запала темрява на очі,
Байдуже: день то, а чи ніч.
І лише каркання пророче,
Манило у пекельну піч…
І де ти був, коли се сталось?
Дай відгадаю, постривай…
Тобі спокійно поряд спалось.
Тож забирай для себе рай!
Бо ні гріхів, а ні емоцій!
Одне блаженство у очах.
Розмірні діі в кожнім кроці.
А я що стану — зразу «шах»!
Тож наші долі розійшлися.
Мені що тут горіть, що там.
Іди, і там в раю молися
За душі, що зазнали травм…
Барчук Р
20.09.22
Барчук Раїса
