Весна, розпустила свої зелені коси,
Сонечко цілує сади і гаї,
На травичці вітер гойдає срібні роси,
Кожного ранку дзвінко співають солов’ї.
Але у серці так щемить,
На Україні йде війна,
По щоці сльоза біжить…
Наша Батьківщина стоїть сумна…
Від пострілів, гармат та кулеметів,
Наша рідна земля дрижить,
Цих кровавих і страшних сюжетів,
Ми нікому не бажаємо пережить…
Ніколи не пробачимо…
За сльози і біду.
Ніколи не забудемо…
Загарбницьку орду.
Зруйновані міста і села,
Вбиті донечки й сини,
Рідненька Україна тепер невесела…
Ми не забудемо цієї весни…
Тримайся рідна, не журись,
Не плач так тяжко моя ненько,
Іди до мене, пригорнись,
Ми ПЕРЕМОЖЕМО, моє серденько!
18.05.2022 С.М. Онисенко
Світлана Миколаївна Онисенко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
